Summer is forever!

Дивно, як я швидко до всього звикаю і легко адаптуюсь. Хоча так складно здавалось міняти роботу. Особливо вперше в житті. Серйозну, хорошу, але вже неперспективну. На кращу (сподіваюсь). В перші дні думка одна - Боже, і нащо мені була ця авантюра?! Не знаю, що робити!!! Але 2 тижні пролетіло, і вже погано пам'ятаю, що було до того... Як і з усім іншим - здається, у мене не було дитинства, школи, навіть університет вже не дуже ясно згадується. А сестра пам'ятає такі деталі і з дитячих років, і зі школи, що мені не віриться! Дивні особливості процесів в головах. Одні назавжди фіксують багато деталей, в інших мало що затримується надовго. Може, від цього залежить і те, як люди бачать себе сьогодні. Я часто лювлю себе на думці, що ніколи не сумую за якимись подіями, людьми, роками. Сьогодні (образно) все завжди краще, ніж було раніше. Хіба що за деякими відчуттями інколи жалію. Або швидше за їх гостротою, бо зараз уже так яскраво переживати не виходить, як колись. Гострішим стає тільки одне-єдине відчуття, яке рідко, але проникає - легка меланхолія, тобто Печаль За Тим, Чого Ніколи Не Було.
Але зараз не до печалей.
Про роботу. Буду дуже старатись, щоб справитись з усім. І гордитись собою :-) Але ні, щоб потім мати час і можливість зайнятись чимось кардинально іншим. Змінювати все, виявляється, цікаво і зовсім не важко! Особливо якщо тили надійні.

Сестричка займалась вже мало не всіма видами танців, і от знайшла ще щось новеньке -
напів-танець, напів-боротьба: аше-капоейра.
Один з видів капоейри:
http://www.youtube.com/watch?v=f8rHSMStkdw&feature=related

Ще один український куточок в Києві.
Ніби не вперше бачу хатки, дерев'яну церкву та млини, але радує, що це в самому місті!
Старезні дерева, зарослі різнотрав'я, симпатичні ставочки з лататтям, качками і карасиками.
Після перших відвідин хочеться завітати ще - побачити, як буде виглядати восени, коли все багряне, сніжною зимою, весною - з яблнуневим цвітом!!
Чого-чого, а яблунь там повно! Такого сильного яблучного запаху вже давно не чула :-)
І вигляд стиглих рясних жовтогарячих груш асоціюється зі Спасом.
З того, чого до цього не бачила - хатинка-сторожка охоронця на розлогій груші :-)
З того, що вразило - сильний чоловічий хор в козацькій церкві, сама служба - якась інша, ніж звичні.
З того, що смачно - бощ в корчмі. Не знаю, який варили в 17 сторіччі, але такий, як люблю!

Не реклама - просто хороші враження.
http://mamajeva-sloboda.ua/index.php

"People rarely succeed unless they have fun in what they are doing".
Хоча роботи Карнегі далеко не найглибші в соціальній психології, але ж правда. Цікаво, що деякі люди, проживши життя, так і не знаходять своє справжнє покликання :-(
Не хочеться бути в цій кагорті... Треба шукати більш наполегливо те, що буде приносити задоволення по-справжньому :-) А ще - приноситиме користь людям. Тоді, крім самореалізації, це буде і виконання своєї місії.

Ще в травні були в Карпатах, поряд з Верховиною. Крім усього іншого, відвідали і музеї.
На жаль, в неті знайшла тільки дані про музичний музей Романа Кумлика. Ціково, але замало інфо щодо культурного життя найвисокогірнішого районного центру Карпат.
Але, як виявилось, в Верховині знімався фільм "Тіні забутих предків", збереглась садиба, де жив Сергій Параджанов в той час. Зараз там музей. Правда, мало відомий і напів-закритий (відкривають за дзвінком).
Кому буде цікаво, ось контакти:
Тел. 80343222557, 80977599033 - екскурсовод пані Галина.
Приватний музей фільму "Тіні забутих предків". Орієнтир - за ринком через міст.
Цікаво! Дуже рекомендую.

Хочеться якісних змін :-)

В Стрийськім парку
Львівська батярська пісня


В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов,
В моїм серці ся зашпортала любов,
Моє серце так калата
Як на вітрі тая шмата, -
В Стрийськім парку ми ся здибали з тобов.

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй -
В очі фарби дуже ти собі не ллєй,
Як ти фарба виїст очі, -
Хто тебе, сліпаку, схоче, -
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй -
На ходу ся до трамвая не чіплєй,
Бо ти трамвай вріже ногу
І потєгне на дорогу, -
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй -
На сусідського Івана не глядєй,
Бо як возьму того Йвана
І талапну до паркана, -
Ти вважєй, моя кохана, ти вважєй.

Знайшла на http://www.pisni.org.ua

На йогу не хочеться. Якась філософія не наша сильно. Далека і незрозуміла.
А розбиратись великого бажання немає. Та і надто заїжджена -
куди не плюнь, одні йоги...
На пластику було б цікаво, але в чистому виді не знайдеш,
а ці "стіп-денси" якісь смішні... Та і реклама: "если вы неуверенны в себе...". Вже і позайматись просто не можна, щоб тебе не "розвивали" і не "виховували".

О, знайшла щось цікаве - школа афро-кубинських танців. Там точно не філософствуватимуть!
І парами можна ходити. Спробувати, чи що?

Ура. я знову в Києві.

Мда...
Цікаво, хто був автором нового проекту Трудового кодексу, що зараз на 2 читанні в нашій верховній зраді??? Хтось з міністерства праці та соціальної політики, очевидно...
Ні, ну не згадна я праювати 10 годин, нізащо!!!! І аванс 15 числа мені не заважає... Попрошу притулку в Франції. Через несумісність біологічного годинника з новим законом.

Але, спокійно. Вибори на носі. Ніхто на це не піде. Виборці ж не зрозуміють :-) 

IMAGINE THAT THIS SUMMER IS FOREVER

Як на мене, "Дезорієнтація на місцевості" - найкраща книжка Андруховича. І взагалі, найкраща з усіх нещодавно прочитаних. Всі Хемінгуєї, О'Генрі, Вербери, Моеми, Бегбедери, Азімови..., звичайно, дуже цікаві і любимі мною, але читаючи книжчи Андруховича, щоразу ловлю себе на думці -такої інтелектуально-чуттєвої беллетристики я ще не читала... Рідко буває так, що насолоджуєшся не тільки сенсом написаного.,а й просто словами, формами. порівняннями... 
Що тут скажеш? "Свій" серед чужих. 
Сідаю за "Таємницю"

It's JetHarpoon's Birthday today. Ой, як давно це було... Наталі, пригадуєш? :-))

Хочеться на Кубу.
 

весна викликає нестримне бажання відкинути все зайве і просто жити легко невимушено не прикидатися суперцілеспрямованою не доводити щось собі та комусь напевне це гормони але чому тоді вона не народжує пристраснішу пристрасть чи ніжнішу ніжність а більше тугу за повною свободою за вітром небом горами простором мені не вистачає простору краси і вітряності  чи може то ще не справжня весна????

завтра вихідний 
прокинуся і обов'язково почну на свіжу голову обдумувати, що треба в своєму житті поміняти щоб такі думки не виникали

Моя люба химерна загадкова і прикольна Юлька! Ти навіть не уявляєш, яка я рада, коли нарешті, не повіривши своїм очам, знайшла тебе в асьці!!!
Viva I-net, icq, і ті, що придумали ці суперські можливості для відшуковування старих друзів!!! 

Я буду сумувати, коли ти поїдеш до своїх смазлІвих італьЯшек! 
Доведеться зустрічатися в Європі, бо повертатить в Україну ти будеш рідко :-) Правда?!

"... а молодість не вернеться...
     не вернеться вона..."  (з укр. нар.пісні "Стоїть гора високая...")

> Альпы. лыжник. полная экипировка, очки, костюм, ботинки. несётся вниз,
> и на полном ходу врезается в опору подъёмника. лыжи в щепки, зубы
> выбиты. поднимается, сплёвывает кровь. "....блядь,.....всё равно ,
> лучше чем работать

Дякую, що потішив в тяжкий робочий час, busyku

Ура! 
Нарешті випав сніжок!
Кльово, коли є відкриті катки, де можна поганяти на ковзанах! Ну, "поганяти" - це надто голосно,
враховуючи моє вміння їздити...
На колінах синці, але враження які!!!

Сьогодні вирушаємо на корпоративний тренінг по командоутворенню. 
Здавалося б, нічого нового й надзвичайного.
Але: на острові на Дніпрі, в палатках, спатимемо тільки одну ніч, підйом о 6 ранку, другу ніч виконуватимемо якісь завдання (ловити рибу без оснащення і варити з трави мило!!!), брати з собою можна тільки теплі речі, зубну щітку, пасту і рушничок. Маленький. Ніби хтось збирається банний рушничище брати з собою і халат після купання. На вулиці вночі +8. Обіцяють дощ. Їжу з собою не беремо, воду теж. На питання, що ми будемо їсти, тренер-пластун загадково посміхається: "Що Бог пошле. Але ніякого алкоголю, тютюну і наркотиків". Ну, без останнього проживуть, але без перших двох - хочеться на це подивитися!
Аж цікаво... Здається, тренінг мав би називатися: "Останній герой", а не командоутворення! :-)

p.s. Дніпропетровці не знають, що таке "Пласт"... :-((